Тема: Художні напрями та стилі ( ХХ
століття).
Мета: Ознайомити з мистецькими напрямами ХХ
ст., учити визначати їх характерні особливості, аналізувати твори мистецтва і
класифікувати їх за художніми напрямами; формувати вміння аналізувати та інтерпретувати
художній зміст творів мистецтва; розвивати творчу й пізнавальну активність,
естетичний смак; виховувати любов мистецтва.
Обладнання: наочні матеріали, які висвітлюють
мистецькі стилі ХХ ст.
Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Бурхливий розвиток науки й техніки ХХ ст.
значно вплинув на художню культуру. Мистецтво цього періоду є різноманітним і
багатогранним. Активно розвивалися кіномистецтво, художня фотографія, з’явилися
музичні електроінструменти, в образотворчу діяльність проникла комп’ютерна
графіка. Ці чинники зумовили формування нових художніх напрямів. Що це за
напрями? Який внесок вони зробили в розвиток світової культури? Ми знайдемо
відповіді на ці питання відправляючись у віртуальну екскурсію.
ІІІ.
Викладення нового матеріалу
З середини 80-их років ХІХ ст. імпрессіонізм поступився місцем ще більш
сміливим художнім напрямам.
В умовах бурхливого розвитку суспільства, зростання національної
свідомості в кінці виник стиль модерн. Соціальна природа модерну
корінилась ще в період романтизму, коли мав місце конфлікт між особистістю і
суспільством. В мистецтві модерну провідними були ідеї індивідуалізму, в той же
час воно розглядалось, як засіб соціальної перебудови суспільства. Ведуча роль
належала архітектурі, хоча риси стилю спостерігались майже в усіх сферах життя.
В архітектурі модерну широко використовувались нові винаходи: залізобетонні
конструкції, металеві каркаси, для оздоблення охоче використовували як старі,
так і нові декоративні засоби. Композиції будівель, як правило, асиметричні,
провідну роль відіграє інтер’єр. Внутрішнє планування приміщень визначає
зовнішній вигляд споруди. Модерн – це архітектура будинків, в яких насамперед
живуть, а вже потім милуються ними ззовні. Архітектори періоду модерн широко
використовують всілякі орнаменти, різнокольорові мозаїки, оздоблюють свої
витвори невеликими вежами й колонами.
У різних країнах модерн має свої відмінності: він більш примхливий в
Іспанії і строгий та суворий в Англії. Дуже популярним був в Росії: пам’ятками
російського модерну є будови Казанського та Ярославського вокзалів у Москві.
Багатий на зразки цього стилю і Київ, серед його пам’яток знаменитий Будинок з химерами архітектора
В.Городецького.
На початку ХХ ст. модерн
переходить в стадію конструктивізму,
межа між цими напрямами досить умовна (будівлі конструктивізму сучасні
конструкції використовують і для естетичного вигляду, тоді як модерну більше
притаманні звернення до рис минулого).
Іспанський архітектор Антоніо Гауді
– одна з найпомітніших постатей епохи модерну. Найвідоміший його витвір – церква Саграда Фамілія у Барселоні.
Модернізм
В ХХ ст. людство пережило кілька глобальних кризисів: дві світові війни,
панування тоталітарних режимів в Німеччині, Італії, Іспанії, СРСР, а також
велику кількість соціальних революцій. Великі зміни сталися в галузях науки й
техніки, ритм життя дуже швидко прискорювався.
Все це не могло не вплинути на культуру й мистецтво, де виникла велика
кількість нових шкіл і напрямків. Ці школи й напрями часто не визнавали одна
одну, боролись, виникали й зникали, але при всьому цьому в них булла одна
спільна риса: всі вони заперечували художні цінності минулого, стару мораль і
встановлені форми суспільного життя.
Нові течії в мистецтві критики назвали поняттям модернізм, тобто щось
нове, що разюче відрізняється від всього традиційного і звичного.
Художники-модерністи займались пошуками власної неповторної художньої мови, при
цьому їх уяву приваблювали теми з культури Азії, Африки і Америки, а також теми
народної творчості. Все це використовувалось в якості засобів, за допомогою
яких можна зрозуміти й відтворити світ сучасності.
Фовізм. Для фовізму характерні: підвищена
світлість та прозорість, виразність кольору, організація художнього простору
лише за допомогою кольору, відсутність традиційного світлотіньового
моделювання, прагнення гармонізації виразних і декоративних властивостей
кольору в єдиній композиції. До фовістів належали: А.Маттіс («Червоні риби», панно «Танець», «Музика»), А.Марке, Р.Дюфі.
Експресіонізм
Реалістичне мистецтво ХХ ст. часто використовувало досягнення і прийоми
інших, нереалістичних художніх напрямів. Так, виразні засоби експресіонізму
допомогли німецькій художниці К.Кольвіц
гостро й однозначно виразити своє відношення до пригнічення, насильства, війни
в графічних роботах «Повстання ткачів»,
«Селянська війна».
Кубізм
Кубізм немов руйнував предмети на площині, зводячи їх форму до простих
геометричних фігур чи розкладаючи їх на площини. Художники-кубісти прагнули
проникнути за оболонку речей, зрозуміти їх потаємну сутність.
Художники-кубісти: П.Пікассо
(«Авіньонські дівчата» – картина, яка започаткувала напрям кубізму, «Герніка», «Скрипка й виноград»), Ж.Брак
(«Кларнет і пляшка рому на каміні»), Ф.Леже («Будівельники»), Д.Стюарт, К.Карра
(«Метафізична муза»).
П.Пікассо був під впливом кубістів лише на початку творчого шляху,
пізніше він надавав перевагу традиційному мистецтву.
Футуризм
Футуристи захоплювались можливостями сучасної науки й техніки, успіх
прогресу людства вбачали в розвитку машинної цивілізації. Художники-футуристи: Дж.Балла («Ластівки»), І.Тангі
(«Невидимки»).
Дадаїзм
Авангардистська художня течія, виникла в Німеччині на початку ХХ ст. в
середовищі анархічної інтелігенції. Дадаїсти заперечували всі концепції
мистецтва, що існували раніше. В своїх картинах вони часто використовували
нетрадиційні елементи, реальні предмети, іноді імітували наївне мистецтво
первісної людини чи дитячі малюнки. Їх виставки провокували публічні скандали.
Дадаїзм не мав загальної художньої або естетичної програми, це була
квінтесенція бунту і протесту, що знайшли вираження у епатажних формах, які
часто були за межами художності. Художники:
Т.Тзар, Х.Балль, Р.Хюльзенбек.
Авангардизм
В 20-30 роки ХХ ст. на зміну модернізму прийшов авангардизм. Авангардисти заперечували традиційні напрями й стилі,
не визнавали вічних цінностей.
З рядів авангардистів вийшло чимало художників і теоретиків, які стали
засновниками нових напрямів в сучасному образотворчому мистецтві, дизайні,
скульптурі, літературі й музиці.
На початку ХХ ст., яке почалось з Першої світової війни, багатьом людям
світ уявлявся жорстоким, абсурдним, сповненим безглуздих конфліктів. Відчуття трагізму
історії, самотності й покину тості людини знайшли вираження в творчості С.Далі («Спокуса святого Антонія»,
«Іспанія», «Постійність пам’яті»), Р.Магритт («Криве дзеркало», «Подвійна
таємниця»); творчість С.Далі й Р.Магритта відносять до напряму сюрреалізму.
Абстракціонізм
Вже з 20 років ХХ ст. митців більше цікавив внутрішній світ людини,
художники робили спроби передати кольором те, що неможливо побачити й відчути.
З’являються твори, які відмовляються від реальних образів – абстракції. Абстрактний живопис бачив
світ як накопичення кольорових плям і неоформлених контурів. Але навіть цей
хаос мазків на полотні під дією таланту іноді перетворюється в гармонію.
Представники: С.Френсіс («Блюз в синіх
тонах»), В.Кандинський
Остання ступінь розриву з дійсністю – поява стилю супрематизм, його
започаткував російський художник К.Малевич
(«Квадрат Малевича»). Він вважав, що квадрат є формою, в вищому розумінні
вільною від будь-якого змісту.
Напрям абстрактного мистецтва 1960-х рр. , оп-арт (оптичне
мистецтво) ґрунтується на ефектах обману зору. Художник нібито бавиться з
глядачем, змушуючи свої образи мерехтіти й пульсувати, хоча твір залишається
статичним. Форми й кольори дібрані таким чином, що створюють оптичну ілюзію
руху. Відомі представники: Віктор
Вазарелі(Франція), Бріджит Райлі
(Велика Британія) та інші.
Доступність, вседозволеність у всіх
жанрах надає безмежну свободу вибору. Розвиток засобів масової інформації
демократизував культуру, відкрив до неї доступ масовій аудиторії, і в той же
час зумовив проникнення в культуру суто комерційних інтересів.
Увага західноєвропейських і американських художників зосереджується на
об’єктах сучасного світу, фотографіях і обкладинках популярних журналів – цей
напрям одержав назву поп-арт. Реальний світ практично
зникає з полотен художників.
Постмодернізм
Цей напрям розповсюджується на архітектуру й мистецтво другої половини
1970 – 1980-х років, він протиставляє себе модернізму. Відображає розчарування
художньої інтелігенції в ідеалах, догмах та ідеях модернізму, у програмному
елітаризмі, самоізоляції від навколишнього середовища, у заглиблюванні у
внутрішній світ художника.
Постмодернізм був реакцією не лише
на модернізм, але й на крайності контркультури 1960-их років, що поєднувала як
критику буржуазного суспільства, так і закликала до саморуйнування мистецтва.
Постмодернізм проголосив ідею повернення мистецтва у «межі мистецтва»,
пропагував повернення до традиційних художніх форм.
Яскраво виразив себе постмодернізм в архітектурі: колишні форми були поновлені
і переосмислені, введені нові, нетрадиційні матеріали (Ле Корбюзьє, Л.Роє, Я.Бакем, П.Нерві, Й.Баншафт). Прагнення
співвіднести архітектурні форми і методи будівництва з технічними можливостями
сучасної індустрії започаткувало новий напрям – конструктивізм. Йому
властива сувора функціональність архітектури, стандартизація, індустріалізація
будівельних робіт.
IV. Підсумок уроку.
Завдання для учнів. Під час уроку паралельно з розповіддю
вчителя заповнити таблицю.
Стилі й напрями в мистецтві ХХ століття
|
Назва стилю
|
Особливості
|
Представники
|
V. Домашнє завдання.
Опрацювати
підручник ст. 210 – 224. Вивчити конспект.
Немає коментарів:
Дописати коментар